Продуктивність топінамбура на опідзолених деградованих ґрунтах
DOI:
https://doi.org/10.47414/be.1.2020.224930Ключові слова:
деградований ґрунт, агрохімічні показники, топінамбур, бульби, вегетативна маса, суха маса, продуктивністьАнотація
Мета досліджень. Визначити раціональні системи удобрення топінамбура на ґрунтах із низькою потенційною родючістю для підвищення біопродуктивності агрофітоценозів заради зміцнення сировинної бази для виробництва біоетанолу.
Методи. Польовий, обліковий, лабораторний, аналітичний.
Результати. Встановлено, що топінамбур можна успішно вирощувати на деградованих ерозійно уражених опідзолених ґрунтах, які відзначаються низьким рівнем родючості. За раціональної органо-мінеральної системи удобрення з внесенням в основне удобрення гною 15–20 т/га та N40–65P40–53K40–70, а також внесенням мікробіологічного препарату Філазоніт МЦ 10 л/га продуктивність бульб і зеленої маси топінамбура суттєво підвищується порівняно з варіантом без внесення добрив, а загальний вихід сухої біомаси зростає на 7,3–7,5 т/га або на 100–102%. Однак у процесі використання плантацій на 3–4 рік вихід сухої біомаси суттєво знижується. Тому необхідне повторне внесення добрив. Системи удобрення здійснюють неоднаковий вплив на формування поживного режиму деградованого ґрунту. Органо-мінеральна система удобрення відзначається певним меліоративним впливом на ґрунтову систему та сприяє зниженню кислотності ґрунтового середовища, забезпечуючи зниження показників гідролітичної кислотності на 0,23–0,42 ммоль/100 г ґрунту, або на 14–26%. Зі збільшенням частки органічних добрив у системі удобрення показник гідролітичної кислотності знижується. Внесення добрив зумовлює підвищення вмісту доступних форм основних елементів мінерального живлення у ґрунті.
Висновки. Органо-мінеральна система удобрення топінамбура має суттєві переваги перед органічною та мінеральною, оскільки за однакової розрахункової кількості внесених поживних речовин забезпечує найкращі агрохімічні показники ґрунту, найвищий врожай зеленої маси й бульб, що зумовлює найвищий вихід сухої маси з врожаєм. Під час внесення добрив інтенсивніше наростає зелена маса, порівняно з врожаєм бульб. Застосування добрив у менших кількостях впливає на підвищення врожаю надземної біомаси, а підвищені норми повних мінеральних добрив (ΣNPK = 390 кг/га діючої речовини) забезпечують підвищення частки бульб у загальному показнику виходу сухої маси. Додатковим чинником підвищення біопродуктивності агрофітоценозів топінамбура є внесення біологічно активних препаратів, а саме Філазоніту МЦ, який сприяє несуттєвому підвищенню врожаю бульб топінамбура та достовірному підвищенню врожаю надземної біомаси через активізацію мікробіологічних процесів у ґрунті та ростових процесів рослин.
Посилання
Агроэкологическое обоснование ведения сельскохозяйственного производства на мелиорируемых длительно используемых, нарушенных и загрязнённых землях: монография / Ю. А. Мажайский, Т. Ф. Персикова и др. Рязань: ФГБОУ ВПО РГАТУ, 2015. 508 с.
Бабич А. А., Болоховская Т. А., Бехацкая Т. Я. Урожайность вегетативной массы топинамбура и питательность силоса в зависимости от удобрений и густоты растений в условиях Центральной Лесостепи Украины. Топинамбур и топинсолнечник — проблемы возделывания: тезисы докладов III Всесоюз. науч.-произв. конф. Одесса, 1991. С. 17–19.
Балюк С. А., Медведєв В. В., Воротинцева Л. І., Шимель В. І. Сучасні проблеми деградації ґрунтів і заходи щодо досягнення нейтрального її рівня. Вісник аграрної науки, 2017. № 8. С. 5–11.
Волкогон В. В., Бердніков О. М., Лопушняк В. І. Екологічні аспекти систем удобрення сільськогосподарських культур: монографія. К.: Аграрна наука, 2019. 264 с.
Гаськевич О. Фізична деградація ґрунтів Гологоро-Кременецького Горбогір’я. Вісник Львівського університету. Серія географічна, 2013. Вип. 46. С. 85–92.
Доспехов Б. А. Методика полевого опыта. М.: Агропромиздат, 1985. 351 с.
Дубковецький С. В. Влох В. Г. Цей дивовижний топінамбур. Природа лікує.1997. № 3–4. С. 26.
Дубковецький С. В. Вплив добрив на продуктивність топінамбура. Землеробство. К., 1998. Вип. 72. С. 105–113.
Дубковецький С. В., Влох В. Г. Топінамбур сорту Львівський. Вчені Львівського НАУ — виробництву. Каталог наукових розробок. Львів: ЛНАУ, 2008. Вип. 8. С. 23.
Енергетична стратегія України до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 605-р. [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358 (дата звернення: 27.12.2019 р.)
Концепція розвитку біоенергетики в Україні на період до 2035 року (проєкт). [Роїк М. В., Сінченко В. В., Бондар В. С., Фурса А. В., Гументик М. Я.]. Біоенергетика, 2019. № 2 (14). С. 4–9.
Лопушняк В. І. Екологічний стан темно-сірого опідзоленого ґрунту за різних систем удобрення. Агроекологічний журнал, 2013. № 3. С. 47–52.
Лопушняк В. І., Слобода П. М. Вплив систем удобрення топінамбура на біологічний стан сірого лісового ґрунту Західного Лісостепу України. Збалансоване природокористування, 2014. № 1. С. 97–101.
Лопушняк В., Слобода П. Високопродуктивна енергетична культура для виробництва біоетанолу. Motrol. Lublin, 2012. Vol. 14. No 4. P. 150–154.
Наукове забезпечення управління ґрунтовими ресурсами в контексті євроінтеграційних процесів: наукова доповідь. [А. С. Заришняк, С. А. Балюк, В. В. Медведєв та ін.]. Харків, 2016. 44 с.
Охорона ґрунтів. Деградація: ДСТУ 7874: 2015. [Чинний від 2015–06–22]. К.: Укр НДНЦ, 2016. 9 с. (Національний стандарт України).
Персикова Т. Ф., Царёва М. В. Изменение плодородия дерново-подзолистой почвы при применении куриного помёта: Актуальні проблеми агрохімії та ґрунтознавства: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 18–19 лютого, 2016 р. Львів, 2016. С. 56–59.
Перспективы использования топинамбура для производства биоэтанола [Э. С. Рейнгарт, Н. К. Кочнев, А. Г. Пономарев и др.]. Достижения науки и техники АПК. М., 2008. № 1. С. 38–40.
Сарнацкий П. Л. Нетрадиционные культуры в кормопроизводстве. Достижения науки и техники АПК. М., 1990. № 9. С. 23.
Сінченко В. М., Гументик М. Я., Бондар В. С. Класифікація видів біопалива та перспективи їх виробництва в Україні. Біоенергетика, 2014. № 1. С. 5–6.
Сінченко В. М., Ягольник О. О. Європейський досвід сталого виробництва біосировини на малопродуктивних землях — в Україні. Біоенергетика, 2019. № 1(13). С. 19–22.
Слобода П. М., Лопушняк В. І. Система удобрення топінамбура: монографія. Львів: Простір М, 2017. 202 с.
Чупрова Н. А., Рязанова Т. В. Получение биоэтанола из вегетативной части топинамбура. Химия растительного сырья, 2010. № 2. С. 49–52.
Lopushniak V., Sloboda P. Bioenergetical appraisal of the technology of Jerusalem artichokes growing at different systems of fertilization in Western Foreststeppe regions of Ukraine. Еcontechmod. Аn international quarterly journal, 2014. Vol. 3 (4). P. 29–33.
Rodrigues M. A., Sousa L., Cabanas J. E., Arrobas M. Tuber yield and leaf mineral composition of Jerusalem artichoke (Helianthus tuberosus L.) grown under different cropping practices. Spanish Journal of Agricultural Research, 2007. No 5(4). Р. 545–553.
Rossini F., Prowenzano M. E., Kuamanovic L., Ruggeri R. Jerusalem Artichoke (Helianthus tuberosus L.): A Versatile and Sustainable Crop for Renewable Energy Production in Europe Agronomy 2019, Vol. 9. 528 P.
Zu Xin Liu, Yosef Steinberger, Xu Chen, Ji Shi Wang, Guang Hui Xie. Chemical composition and potential ethanol yield of Jerusalem artichoke in a semi-arid region of China. Italian Journal of Agronomy 2015; Vol. 10:603. P. 34–43.
