Фітосанітарний стан агроценозів буряків цукрових та заходи контролювання їхньої чисельності

Анотація

Мета. Узагальнити й проаналізувати дані державних фітосані-тарних інспекцій Департаменту фітосанітарної безпеки Держветфітослужби України щодо динаміки розвитку в Україні основних шкідників у посівах буряків цукрових за 2019 рік та надати прогноз їхньої появи та можливої шкідливості в поточному році.

Методи. Польовий, обліковий, аналітичний.

Результати. Встановлено, що посівам буряків цукрових у 2020 році можуть загрожувати довгоносики звичайний, сірий, чорний та стеблоїд, блішки бурякові, крихітка бурякова, щитоноски, попелиця листкова бурякова, мухи бурякові мінувальні та ін. За результатами осінніх обстежень полів встановлено, що звичайним буряковим довгоносиком було заселено 57% бурякових площ з середньою чисельністю 0,5–1,0 (жуків, лялечок), максимальною — 2–9 (Волинська, Київська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська, Житомирська і Сумська обл.) екз.\м². Під час осінніх розкопок жуки у популяції складали 75%, лялечки 20%, личинки 5%. Щодо сірого довгоносика, то найбільшої шкоди посівам буряків цукрових він завдавав у Київській, Полтавській, Харківській, Сумській, Волинській, Кіровоградській і Хмельницькій та інших областях, де ним було заселено 24–100% бурякових площ за середньої чисельності 0,1–0,6, максимальної — 0,6–1,0 екз.\м² і пошкоджено 2–6, максимальної 7–12 відсотків рослин культури в слабкому ступені. Осінніми обстеженнями шкідника виявлено в усіх бурякосійних регіонах за середньої чисельності 0,5–0,7 екз.\м², максимально в осередках було 1,0–2,0 екз.\м². Також осінні обстеження показали значну чисельність бурякового довгоносика-стеблоїда (середня — 0,1–0,7, максимальна — 0,7–1,0 екз.) у господарствах Полтавської й Черкаської областей. Зимуючий запас бурякових блішок становить 2,6–4,8 екз.\м², що є в межах багаторічних показників. Щитоноски виявлені на 10–100 відсотках обстежених площ з середньою чисельністю 0,1–0,4, макс. у Полтавській, Вінницькій, Київській, Сумській і Хмельницькій — 0,5–0,7 екз.\м², що нижче за багаторічні показники. В більшості областей переважала бурякова щитоноска (33–100%). У середньому співвідношення складало 54% бурякової та 46% лободової щитоносок. Зимуючий запас бурякової крихітки через ґрунтову посуху був дещо нижчий від минулорічних показників і становив у середньому 14–54, максимально у Вінницькій, Рівненській, Хмельницькій областях — 76–100 екз.\м². Осінніми обстеженнями рослин-господарів (бруслина, калина, жасмин) виявлено 12–36, максимально — 150 зимуючих яєць попелиці листкової на 1 погонний метр гілки. Зимуючий запас мінуючих мух становить 0,3–0,8, подекуди в Тернопільській, Вінницькій та Хмельницькій областях — 1,8–2,9 пупаріїв на 1 м², що на рівні минулорічних показників.

Висновки. Зимуючий запас більшості видів шкідливих для буряків цукрових комах перевищує загальноприйняті економічні пороги шкідливості (ЕПШ). Тому в період вегетації культури необхідно проводити постійний моніторинг за появою й розвитком шкідників. Для контролювання чисельності шкідників необхідно проводити комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, біологічних та хімічних заходів, що сприятиме збереженню врожаю коренеплодів та покращенню їхньої якості й зменшить необґрунтоване забруднення навколишнього середовища хімічними речовинами.