Пріоритети розвитку біоенергетики в Україні

Анотація

Мета статті — обґрунтувати основні пріоритети розвитку біоенергетики в Україні на період до 2030 р., розрахувати витрати на виробництво окремих видів біопалива, можливі строки окупності інвестицій у біоенергетику.

Методика дослідження. При проведенні досліджень використовували традиційні методи досліджень системного аналізу рядів динаміки виробництва і використання біопалива в Україні за 2007–2016 рр.; експертних оцінок фактичного виробництва біопалива, комп’ютерної обробки матеріалів щодо розмірів посівних площ, урожайності та валових зборів біосировини; прогнозування обсягів виробництва біосировини на 2020–25–35 рр. та витрат на її переробку.

Результати дослідження. На основі аналізу сучасних тенденцій розвитку біоенергетики в Україні та в світі встановлено, що наша країна далеко не повністю використовує свої ґрунтово-кліматичні умови для нарощування обсягів виробництва біопалива. Так при економічно доступному потенціалі на рівні 20 млн. т. н.е. за рік виробляє тільки 1,47%, або 1374 ГВт енергії від загального обсягу, з яких 81% припадає на біоенергетику. Фактичні темпи розвитку біоенергетики в попередні роки спонукали ряд дослідників та наукові заклади спрогнозувати надто песимістичний варіант розвитку біоенергетики до 2030 р. — на рівні 2,2 млн. т н. е. за рік. Однак, позитивні зрушення в області біоенергетики в Україні в останні 2–3 роки, дають підстави для більш реального прогнозу розвитку до 2030 року, а саме на рівні 8,5 млн. т н. е. В останні роки в країні побудовано ряд крупних біоенергетичних комплексів європейського рівня та сотні середніх і дрібних підприємств, а також відмічено певний загальний ріст економіки країни. Зокрема, обраховано, що Україна в 2030 році може виробляти 4,5 млн. т. н. е. твердого палива, 1,0 млн. т. н. е. рідкого і 3,0 млн. т. н.е. біогазу. Зроблено висновки, що для цього необхідно: 1) створити міцну матеріально-технічну базу перш за все з виробництва біосировини та її переробки, а також значно удосконалити нормативно-правове, науково-технічне й фінансове забезпечення галузі; 2) будувати необхідну кількість заводів для виробництва твердих палив, індивідуальні та великі котельні; для виробництва рідких добрив використати існуючі спиртові, пивоварні та цукрові заводи; для виробництва сировини — понад 500 тис. га незадіяних в сівозмінах земель; 3) інвестувати в розвиток біоенергетики не тільки кошти з державного бюджету, а й приватний, в тому числі іноземний капітал; 4) запровадити пільгові механізми кредитування, стимулювання залучених коштів з фондових ринків та акціонування, а також страхування продукції біоенергетики.

Елементи наукової новизни. Визначино пріорітети та розраховано конкретні показники розвитку сировинної і переробної бази біоенергетики в Україні на період до 2030 р та необхідні для цього кошти.

Практична значущість. Зазначені підходи можуть бути використані органами державної влади при плануванні та прогнозуванні стратегії розвитку біоенергетики в Україні та шляхів формування її матеріально-технічної бази, які забезпечать підвищення економічної ефективності й конкурентоспроможності галузі.