Про заміщення вугілля в твердопаливних котельнях бюджетної сфери

Анотація

Мета дослідження. В роботі обґрунтовується необхідність заміщення викопного вугілля в твердопаливних локальних котельних на біовугілля, вироблене з різних видів біомаси.

Методи. Пропонується при виборі найкращої прогресивної технології виготовлення біовугілля використовувати інтегральну оцінку цієї технології, що включає економічний, екологічний та соціальний аспекти. Результати. Показано, що пряме спалювання відходів сільськогосподарської діяльності не відповідає вимогам екологічної безпеки, а також потребує значних витрат на модернізацію діючого котельного обладнання. Для виробництва біовугілля з відходів пропонується використовувати сучасні методи термохімічної деструкції — торефікацію і карбонізацію. Кінцевим продуктом технологічної лінії торефікації біомаси є пелети або брикети з біовугілля з високою теплотворною здатністю, низьким вмістом сірки і важких металів та низькою емісією NOx.

Висновок. Технології карбонізації в останні роки стрімко розвиваються, створені технології гідротермальної карбонізації (ГТК) і гідротермальної карбонізації паром. В процесі ГТК біомаса вологістю до 80% з низькою теплотворною здатністю перетворюється на біовугілля. Технології ГТК мають наступні переваги перед іншими технологіями переробки біомаси: висока ефективність; відсутність необхідності попередньої сушки біомаси, що дозволяє значно знизити вартість обладнання; можливість використання самих різних видів біомаси, включаючи низькоякісну, яка придатна тільки для утилізації; простота обслуговування обладнання і низькі експлуатаційні витрати; висока екологічна чистота технології, що виключає забруднення навколишнього середовища; можливість використання суміші, що складається з різних видів біомаси. Ці переваги дозволяють сьогодні вважати технологію гідротермальної карбонізації «найкращою доступною технологією».